Збірка – альбом
поетів-початківців
«Зелене гроно»
ВІННИЦЯ-2026
Україна
Я ще дитина — дев’ятий мій клас,
Та серце моє вже доросле у час.
Бо в ньому — країна, що вчиться стоять,
І вміє крізь біль не мовчать, а співать.
Моя Україна — не тільки поля,
Це люди, що світлом тримають земля.
Це мова, що гріє, як мамина ніч,
І правда, що світить, мов вранішній клич.
Я бачу війну у новинах щодня,
Та вірю: настане щаслива весна.
Бо навіть у темряві, там, де гроза,
В нас світяться очі, тримається «за».
Я ще не герой, не солдат, не боєць,
Та вірю у слово — у свій олівець.
І поки я вчуся,і пишу і мрію —
Я теж для Вкраїни щось важливе вмію.
Кудлаєнко Кирило , 9-Б клас
Україна
Як було гарно жити в Україні,
Коли весна не знала слова «втрати»,
Коли дерева квітли без причини,
А люди вміли просто обіймати.
Як було гарно — не боятись ранку,
І не читати новини з тремтінням,
Коли життя вкладалося у плани,
А не в валізи, спогади й терпіння.
Як було гарно — вірити у завтра,
Без уточнень, без дати і без «якщо»,
Коли країна була не заголовком,
А тишею, домівкою, життям.
Як було гарно жити в Україні…
І як ще буде — після всіх доріг.
Бо те, що виросло з любові й болю,
Ніхто і ніколи не зітре з землі.
Гуменюк Софія, 9-Бклас
Батьківщина
Батьківщина — не просто слово,
Це шлях, що веде крізь літа.
Це дім, де навчили знову
Любити, прощать, зростать.
Вона у стежині знайомій,
У подиху рідних полів,
У кожному слові «я вдома»,
Що серце не раз беріг.
І хай я ще тільки вчуся жити,
Шукати свій вірний шлях, —
Я знаю: моя Батьківщина
Завжди у моїх думках.
Кушнір Каріна, 9-Б клас
Мати
Мамо, твої долоні —
Мій перший у світі щит.
У них і тепло, і доля,
І спокій, що біль зцілить.
Коли я мовчу від утоми,
Ти чуєш мене без слів,
Бо серце твоє материнське
Завжди оберіг моїх днів.
Я виросту — світ буде іншим,
Та пам’ять збережу одну:
Як мама вночі молилась,
Щоб я зустрічала весну.
Блащук Кароліна, 9-Б клас
Школа
Школо моя, ти — не стіни,
Не дзвінок і не клас.
Ти — перші дитячі мрії,
Що крила давали у нас.
Тут вчились не тільки знанням —
Читати, писати, знать,
А вчились людьми лишатись
І світ навколо мінять.
Ми ще не знаємо точно,
Ким станемо у житті,
Та школа дала нам основу —
Себе віднайти у меті.
Гуменюк Софія, 9-Б клас
Перемога
Перемога прийде не криком —
Як сонце після грози.
Вона проросте тихим світлом
Крізь сльози, біль і сліди.
Вона буде в очах солдата,
У маминій тишині,
У слові простому: «Дочекались»,
У мирному кожному дні.
Ми стрінем її мовчки,
З квітами і сльозами в очах,
І скажемо: «Ми вистояли», —
З Україною в серцях.
Ратушна Софія, 7-А клас
Калина
Червона калина край хати
Схилилась у вранішню росу.
Вона, наче пам’ять Вкраїни,
Яку я у серці несу.
Її не зламати вітрами,
Хоч бурі приходять не раз,
Бо корінь у неї глибокий —
Як віра, що є у нас.
І я, як та гілка калини,
Вчуся міцнішою стать,
Бо корінь мій — Україна,
Яка не дасть упадать.
Ковальчук Кіра, 7-А клас
Мамина пісня
Мамина пісня — як вечір,
Що тихо торкає снів.
У ній — і любов, і надія,
І спогад безсонних днів.
Вона мене вчила жити,
Любити, нести добро,
Бо мамина ніжна пісня —
Це серця мого тепло.
І навіть коли подорослішаю,
Піду у широкий світ,
Мамина пісня залишиться
Моєю дорогою літ.
Шевчук Дар’я, 9-Б клас
Про дім
Україна-це дім, де навчили любити,
Де вміють триматися і далі йти..
Тут слово - як зброя, мовчання - як крик,
І правда сильніша за всі дороги..
Вона не зламалась, не впала, не зникла,
Хоча темрява часто над нею нависає.
Бо там, де є віра і воля жива,
Завжди переможе жива Україна!
Блащук Кароліна 9-Б
Україна
Моя країна-не просто слова,
Це біль і сила, правда жива.
Це небо сіре й сонце крізь дим,
І люди, що не стали німим.
Вона стоїть, хоч важко й болить,
Земля тримає, серце щемить.
І поки пульс у грудях тремтить -
Моя Україна буде жить.
Блащук Кароліна, 9-Б клас
Весна цвіте
Весна немов би дівчина красива —
Її краса захоплює весь світ.
І наче ще учора була злива,
А сьогодні вже манить долина доріг.
І спів пташок, що повертаються додому,
І квітне кожна крапелька роси.
Та всі слова в цей час немов ідуть до Бога,
Коли ти бачиш всі ті пахощі краси.
Все розцвіло — уся прокинулась природа,
Бо ніде більше не побачиш цю красу.
Усі радіють: звірі й люди —
Вони побачили весну.
Мороз Валентина, 8-Б кл
Синє небо.
Сходице жовтолице
Над пшеничними жнивами
Незалежної країни-
Неньки- України!
Ліс шепоче в казці тихій,
Гомонять старі дуби,
А під небом яснозорим.
Мчать лани до самоти.
Ні негода, ні тривоги,
Не здолають дух святий,
Бо народ твій – мов ті гори,
Вічний, мужній і живий!
Максим Романчук,11клас
ВІЛЬНА УКРАЇНА
На зелених полях рідної землі,
Вільна Україна, мрія моя.
Серце моє співає пісні веселі,
В долі твоїй я вічно закохана.
Карпатські гори, блакитні дні,
Сонячні промені, край мій любий.
Твоя краса несе радість й спокій,
Україно, в серці моїм ти вічно живи.
Вітер здіймає життєвий крик,
Полине слово тиші й свободи.
Україно, з тобою мій дух летить,
Ти вічно будеш моєю родиною.
Тарас Шевченко, голос народу,
Славетний Кобзар, наша гордість вічна.
За правду й право він стояв на варті,
Світлом своїх віршів у серця входив.
Анастасія Биковська, 11 клас
Вогонь у серці
Горить у серці полум’я завзяте,
Воно палає правдою в очах.
Моя земля — не просто рідна хата,
А дух народу, що стоїть в боях.
Тут вітер вільний, наче пісня степу,
Тут кожен камінь — пам’яті слід.
За рідний край, за батьківську оселю
Стає народ, єдиний, наче щит.
Ми не схилимось, хай бурі не стихають,
Не вгасне сила наших вольних мрій.
Хай прапор наш у небі майоріє,
Хай грім гримить: «Слава! Ми живі!»
Анастасія Биковська, 11 клас
Мій край – моя сила
Я народилась в вільній країні,
Де синє небо, жовті лани.
Де в серці кожного – Україна,
Де дух незламний серед війни.
Ворог приходив – та ми стояли,
Нас не скорити, не покорить.
Стіни з руїн ми знов будували,
Щоб нашим дітям у мирі жить.
Свічі горять за тих, хто не з нами,
Хто серцем в битві край боронив.
Кожне ім’я викарбуване в пам’яті,
Кожен для нас цей світ захистив.
Ми не зламаємось, ми переможем,
Правда і сила – наш оберіг.
Поки ми є – Вкраїна не впаде,
Поки стоїмо – майбутнє не згасне!
Кришталь Іванка, 11 клас
(пісня)
Прохолодний вітер весняний подув,
Задуму мою давню розчув:
Де ж той сенс? Хто мені відповість?
А чи знає та Пташка, де його відшукать?
А вже весна,
Чути, прийшла!
Серце, душа
знов віджива!
Пташка літа,
гучно співа,
вільна й жива
спокій знайшла!
Таємницю ось цю я старанно ховаю
У скрині своєї легкої-чудної душі.
Лиш весняні дні ключ віднайшли,
Що спромігся відкрити ту забуту місцину.
А вже весна,
Чути, прийшла!
Серце, душа
знов віджива!
гучно співа,
вільна й жива
спокій знайшла!
Здається, усе ніби гаразд,
Але щось непокоїть постійно мене:
Чому я тут? Для чого це все?
Чому ж я не тая вільная пташка? Хто мені відповість?
А вже весна,
Чути, прийшла!
Серце, душа
знов віджива!
Пташка літа,
гучно співа,
вільна й жива
спокій знайшла!
Діана Зелінська, 11 клас
Станція тиші
Гуде уночі потягами перон,
Десь хтось повернеться, хтось не прибуде.
Місто заснуло під стукіт колон,
Час розчиняє сліди у спорудах.
Світло ліхтарне тремтить у вікні,
Тіні ковзають по вулицях порожніх.
Люди мовчать, бо слова не страшні,
Страшно, коли їх немає зовсім.
Десь за рогом настане світанок,
Місто вдихне, як ніколи, глибоко.
Сонце розвіється нічним океаном,
Станція в тиші зітхне одиноко.
Калініченко Дар'я, 11клас
